Новини 20 лютого, 2017

ТОРАКОСКОПІЯ СХОЖА НА ПОЛІТ НА ДЕЛЬТАПЛАНІ, – КАЖЕ СЕРГІЙ ПРИТУЛЯК

В торакальному відділенні ВОКОД проводиться близько 800 операцій на рік (2016 – 774). Відділення на 30 ліжок – найменше в структурі диспансеру. У відділенні працюють п’ять хірургів, зважаючи на специфіку відділення, свій кардіолог, два кафедральних працівника. Хірурги торакального відділення блискуче проводять надскладні оперативні втручання, активно впроваджують новітні методики лікування, проводять унікальні малоінвазивні операції. Причому, деякі методи хірургічного лікування роблять тільки у ВОКОД, і більше ніде в Україні. Нещодавно на великій конференції з онкохірургії в м. Яремче вінницькі торакальні онкохірурги представили  доповіді про проведення ендоскопічних малоінвазивних операцій на легенях, які надзвичайно зацікавили колег.

– Минулого року в торакальному відділенні онкологічного диспансеру було зроблено близько семидесяти торакоскопічних операцій, з них — дев’ять надскладних лобектомій (анатомічних резекцій легень). Поки що в Україні стільки торакоскопічних лобектомій не робив ніхто. Багато клінік зацікавились цим методом лікування онкохворих, хочуть впроваджувати в себе подібні методики, – про це розповів завідувач торакальним відділенням Вінницького обласного онкологічного диспансеру, к.м.н. Сергій Притуляк.

– Торакальна хірургія – надзвичайно цікава галузь медицини, це – перехрестя доріг між хірургією голови та шиї та абдомінальною хірургією. Лікування пухлин торакальної зони носить характер комбінованих оперативних  втручань, тому межі вдосконаленню майже немає, – розповідає Сергій Миколайович Притуляк.

– Кожен рік в світі з’являються нові операції; то ж ми постійно намагаємося тримати руку на пульсі прогресивних інновацій, аналізуємо, які методи оперативного втручання можливо застосувати в наших реаліях, що буде економічно обґрунтовано, буде покращувати результати лікування хворих, і впроваджуємо новітні методики у нас у відділенні, застосовуючи методи лікування сумісних галузей хірургії, хіміотерапії.

– Розкажіть, будь ласка, про переваги малоінвазивного методу хірургічного лікування.

– Загальновідомо, що операції на грудній клітині — найбільш складні і травматичні, в плані розвитку післяопераційних ускладнень. Грудна клітина є шокогенною зоною, адже в ній знаходяться життєво необхідні органи — серце, великі судини, легені, які просто “нафаршировані” рецепторами і, так би мовити, “датчиками”, що забезпечують життєдіяльність організму.  Навіть дотик до великої судини – аорти або легеневої артерії, може зупинити серце. Сама торакотомія може викликати больовий шок, від якого людина може померти навіть в наркозі. В градації всіх типів оперативних втручань торакальні операції на другому місці, після кардіохірургії. У всьому світі вчені шукають способи і можливості нейтралізувати шокогенний вплив на людину. Таким чином, були розроблені торакоскопічні операції, коли розріз не проводиться, робиться прокол грудної клітини, заводиться відео-оптика, і під контролем відеокамери, заводяться, також через проколи, спеціальні маніпулятори, за допомогою яких хірурги роблять всі необхідні дії з судинами і легенями. Після таких операцій людина на наступну добу встає, а через три-п’ять діб може бути виписана додому, тобто рівень ускладнень при цьому зведено до мінімуму.

– Чи мають такі операції протипокази?

– У всьому світі для таких операцій існує суворий відбір хворих, яких детально обстежують. Ми повинні бути впевненими, що у пацієнта перша, в крайньому разі, друга, стадія хвороби.

– Тобто, ви хочете сказати, що така операція можлива тільки при першій стадії?

– На жаль, в нашому відділенні поки що так. Справа в тому, що у нас не вистачає апаратури. Якби у нас була можливість робити у відділенні відеоасистовану медіастинальну лімфодисекцію, яка проводиться за допомогою спеціального апарату, який вводять через шию, тоді б було можливо робити торакоскопічну лобектомію і при другій стадії раку легень. Сподіваюся, що невдовзі вдасться розширити наш парк апаратури, і тоді показання для проведення таких операцій значно розширяться.

– При відкритих операціях хірург бачить операційне поле перед собою, відчуває пальцями, чи не виникає складностей при проведенні малоінвазивних втручань?

– Інтраопераційно при торакоскопії не виникає жодних проблем, адже відеокамера дозволяє збільшувати зображення до десяти разів, під таким контролем хірург бачить більше, ніж при відкритих операціях. В плані абластики такі операції навіть кращі за відкриті оперативні втручання, адже маніпулятором можна дістатися до такого місця, до якого важко дістатися пальцями.

– Всього за минулий рік у відділенні було зроблено близько 70 малоінвазивних операцій, які ще ендоскопічні оперативні втручання, окрім лобектомії, роблять у вас?

– Якщо до нас потрапляють пацієнти із незрозумілим діагнозом, якщо хірург сумнівається чи є пухлина чи метастази, ми проводимо відеоторакоскопію – інвазівну діагностику, дивимося, беремо біопсію, адже відеотехніка дозволяє максимально точно контролювати процеси. Таких діагностичних операцій в минулому році було зроблено 45. Причому, іноді такі втручання носять і лікувальний характер, якщо ми щось знаходимо, видаляємо.

Минулого року було проведено два малоінвазивних видалення пухлин межистіння — технічно складні операції, але знову ж таки, при відкритих втручаннях, це втручання набагато складніше, адже післяопераційна травма не дає пацієнту можливості швидко реабілітуватися. Ми проводимо також відеоасистовані атипові резекції легень; видалення окремих метастазів деяких пухлин, наприклад, кліновидні висікання метастазів легені при раку нирки. Зрідка до нас потрапляють пацієнти із доброякісними пухлинами. Якщо пухлина розміром до одного см, дуже важко визначити доброякісна вона чи злоякісна. Таким хворим теж робимо атипову резекцію.

– Перепрошую, проте, пересічному громадянину важко уявити, яким чином через невеликий прокол можливо зробити велику операцію, таку, як лобектомія, наприклад?

– Ми теж задавали собі таке питання, коли робили операції відкритим способом, проте пройшовши стажування у ведучих клініках Європи,побачили що такі методики цілком можливі. Приїхавши зі стажування в Австрії, через два тижні, я зробив першу лобектомію. Так, це складно, проте це неймовірно цікаво. Для порівняння, перейти із відкритих оперативних втручань до малоінвазивних, буде для хірурга настільки цікаво і по-новому, як перехід із занять дайвінгом до захоплення, наприклад, дельтапланеризмом. Знаючи анатомію (ендоскопічні втручання вимагають виняткового знання не тільки типової, але й варіантної анатомії), ти тем не менш, кожну операцію розкриваєш для себе щось нове. Безумовно, торакоскопічними операціями повинен займатися досвідчений фахівець, який не один рік робив “відкриті” оперативні втручання.

– До речі, у вашому відділенні роблять і відкриті оперативні втручання?

– Звісно, так. Це, наприклад реконструктивні бронхо-, трахеопластичні  операції, також дуже перспективні оперативні втручання, які дозволяють забезпечити пацієнтам кращу виживаність і покращують якість життя. Одне діло, коли пацієнтові видаляють легеню, і зовсім інша справа, коли є можливість залишити хворому половину функціонуючого органа. Бувають складні, просто патові ситуації, коли у пацієнта є пухлина правого головного бронха з переходом на нижню третину трахеї. В такий ситуації ми робимо пульмонектомію, тобто видалення правої легені з резекцією нижньої третини трахеї і з формуванням трахеобронхіального анастомозу з лівою легенею. Є спеціальні фігурні техніки, які дозволяють зіставляти органи різного діаметру. Це методики наших київських колег з Національної  медичної академії післядипломної освіти, які ми запровадили в нашому відділенні. Можу з гордістю сказати, що небагато хто в Україні може робити ці технічно складні операції. Якщо володіти цією технікою, можна врятувати багато життів. В повному об’ємі в торакальному відділенні оперуємо шлунок та стравохід,  причому робимо одномоментні реконструктивні операції, коли видаляється стравохід і робиться штучний стравохід із шлунка. Ми не робимо відстрочених операцій в декілька етапів. Якість життя після таких багатоетапних втручань жахлива, мало хто доживає до наступного етапу. А у нас є пацієнти, які живуть після такої операції більше десять років.

– Розкажіть про метод лікування, який пацієнти називають “гарячою хімією”.

– У нас цей метод лікування впроваджено ще в 2009 році. Методику гіпертермічної перфузійної внутрішньоплевральної хіміотерапії ми запозичили у колег з Національного інституту раку. В Україні ніхто, окрім нас не займається цією методикою для лікування торакальних онкохворих.В Одесі, щоправда, зробили три подібні операції. Зазначу, що в плані паліативного та симптоматичного лікування це досить непоганий метод, якщо у людини є виражений синдром накопичення рідини в плевральній порожнині. Ми спробували цей метод при різних локалізаціях, і за нашою статистикою, ефективність цієї методики близько 86%. Спочатку ми робимо торакоскопію, потім проводимо два сеанси гіпертермії, і зазвичай, рідина в плевральній порожнині більше не накопичується. Були випадки, коли хіміопрепарати, які ми застосовуємо для цієї методики, вбивали всі метастази в плевральній порожнині, всмоктувались в організм і діяли на первинну пухлину і метастази, відбувалась повна резорбція пухлини та метастазів, і такі пацієнти жили по декілька років. Хочу відмітити, що дана методика ефективна при раку молочної залози, особливо, якщо говорити про пухлини із позитивним гормональним статусом. Якщо такі хворі отримають гіпертермічну терапію та дотримаються подальшої адекватної терапії, вони мають гарні шанси прожити ще по 5-6-7 років. Так що методика ефективна, щоправда працюємо ми на апараті нашої власної розробки. Методика доступна, ми нікому не відмовляємо, адже на першому місці у нас завжди — пацієнт, людина, доля. Звісно, непогано було б мати справжній «Перформер», але він є досить дороговартісним.

– Розкажіть, як можна вберегтися від раку легень.

– На жаль, рак легень — патологія, що рідко діагностується в першій стадії. Якщо в рік на Вінниччині реєструється близько 550-560 випадків вперше виявленого раку легень, з них ми можемо прооперувати лише 23-25 відсотків. А в четвертій стадії рак легень виявляється у 37-40 відсотків хворих.

Звісно, ми не завжди зможемо вплинути на зовнішнє середовище. Але, ми завжди можемо  відмовитися від паління, не нехтувати профілактичними оглядами. Якщо людина палить, їй необхідно двічі на рік робити рентген легень.

– Як проявляється рак легень?

– На жаль, як і багато пухлин, практично ніяк. Скарги з’являються на пізніх стадіях, тому навіть, якщо ви прекрасно себе почуваєте, пам’ятайте: профогляд пройти необхідно! Можу навести багато прикладів, коли люди після візиту до стоматолога або гінеколога, які направили їх на “черговий” рентген легень, опинялися у нас. Рак легень у чоловіків стоїть на першому місці серед всіх онкопатологій, причому, і по виявленню, і по захворюваності, і по смертності. Захворюваність на цю патологію у чоловіків в шість разів більше, ніж у жінок. Проте, половина жінок з раком легень — жертви пасивного паління. Людина, яка знаходиться в одному приміщенні з тим, хто палить отримує половину шкідливих речовин, продуктів паління.

Наш організм продукує близько 200 тисяч ракових клітин щодня, і наша власна імунна система, в якій є протипухлинна ланка, їх вбиває. Пухлина виникає у людини, в якої імунна система дала збій. Той, хто зможе відрегулювати імунну систему — переможе рак.

 

Беззаперечно, той факт, що що наші торакальні онкохірурги — одні з найкращих в Україні, викликає гордість, адже вони постійно вдосконалюють та підвищують свій професійний рівень, опановують нові прогресивні методи лікування. Завідувач торакальним відділенням ВОКОД Сергій Притуляк запевняє, що планів у лікарів дуже багато, вони не збираються стояти на місці, а головним пріоритетом роботи відділення завжди був, є і буде пацієнт, його життя, здоров’я та комфорт.

 

ОКСАНА ТУРЧИК