Паліатив – це не остання лінія оборони

Новини 20 вересня, 2021

Так каже психолог Подільського регіонального центру онкології Наталя Шатайло. Її пацієнтами часто є люди, які на жаль програли хворобі, звертаються по допомогу, …скоріше за порадами, як вести себе і рідні таких хворих. Адже  зачасту  ніхто не готовий сприймати ситуацію, що вилікувати вже не можливо.

Психологиння зазначає, в цей час потрібно просто поставити перед собою інші цілі. Не шукати чарівної пігулки, яка все ж подолає недугу, а прийняти паліативну допомогу. Хоча вона не лікує, але стримує хворобу, а також допомагає родині прожити цей період легше та якісніше.

«Люди, коли чують слово паліатив бояться. Чому ми знаючи, що життя має кінець боїмося? Людське життя має свій термін. Але кожна мить має свою ціну. Період, коли починається паліативне лікування я називаю «часом любові». Адже коли людина живе здоровим й повноцінним життям, вона дуже рідко та мало часу приділяє своїм рідним. Напевно це час та можливість наздогнати усе. «Скільки кроків до ванної кімнати, Ви знаєте?», – запитав мене чоловік, який нещодавно лікувався в нашому онкоцентрі.  – Це питання збентежило мене. Коли ми здорові, ми бігаємо, ходимо на роботу, у спортзал, то рахуємо 12 тисяч кроків.  – «У мене 12 кроків до вбиральні. Я їх рахую, як кожну свою перемогу. Туди й назад»…  – не чекаючи на відповідь, продовжив пацієнт. І тоді я знову згадала фразу Фредеріка Бакмана: «Можна витрачати час на смерть, а можна на те, щоб жити!», яка стала для мене головною у роботі з людьми, які проходять паліативне лікування», – розповіла Наталя Шатайло.

Паліатив це взагалі не про смерть!

Паліативними називають тих хворих, котрі мають невиліковне прогресивне захворювання, котре так чи інакше призводить до скорочення продовження життя. У світі уже знають, що паліатив це не про смерть, а про життя.  Що якщо уже не можна лікувати, то можна покращити кожен день життя. Що можна допомогти жити гідно.

«Багато галузей в Україні рівняються на світові стандарти. Але це поки що не про паліатив.  Тут різниця між нашою державою й країнами з розвиненою медициною  кардинальна. І відмінність ця, на жаль, не на користь нашої країни.Але радує те, що ми зрушили з місця і зміни вже помітні.  Принцип паліативної допомоги полягає в усуненні симптомів хвороби і психологічного дискомфорту. Крім медичного аспекту, паліативна допомога дорослому населенню передбачає щільну роботу психологів, які по можливості повертають хворого і його сім’ю в звичне їм соціальне середовище. Правильна організація паліативної допомоги дає можливість поліпшити різні аспекти життя хворого. Наші фахівці застосовують методи, що знижують або усувають біль, мотивують повернення інтересу до життя, сприяють поліпшенню відносин між близькими людьми. Коли люди чують вердикт «невиліковний», їм стає страшно. Лякає все: і близькість фіналу, і можливі фізичні страждання, але головне – нерозуміння, що ж тепер робити. Як уникнути болю, як зберегти гідність, як не залишитися один на один зі своєю бідою, як наповнити життям дні до кінця життя. Також паліативна допомога дозволяє поліпшити якість життя рідних хворого, яким важко змиритися, що їх рідна людина має захворювання, що загрожує його життю», – зазначає Наталя Шатайло.

За словами психолога ПРЦО, іноді відбувається так, що рідні люди замикаються в своєму горі, не наважуючись визнати один перед одним, що вони відчувають насправді. А це не завжди вірний шлях.

«Підтримується ілюзія «все добре», розмови на складні теми табуюються. Це може загострити відчуття ізоляції і самотності у пацієнта. Безумовно, звістка про невиліковність захворювання у пацієнта є важким випробуванням і для його близьких. Будучи джерелом підтримки і опорою для рідної людини, їм так само важливо знайти для себе ресурси, які допоможуть пережити цей складний період.Почуття провини, втома, відчуття власного безсилля – це лише деякі переживання, з якими доводиться мати справу. Але потрібно памятати, що часто, на паліативній стадії захворювання, людині буває важливо обговорити з близькими питання, пов’язані з підготовкою до завершення життя: це можуть бути спадкові справи, побажання щодо поховання. Відкритість по відношенню до таких розмов, усвідомлення їх значущості для пацієнта, допоможуть зберегти з ним контакт і висловити свою підтримку»,  – наголошує Наталя Шатайло.

Крім того, Наталя Шатайло зазначає, на тому, що  важливо  підтримати прагнення пацієнта до автономії і самостійності навіть у тій стадії захворювання, коли він ослаблений і можливості його обмежені. Дозволяти йому робити те, з чим вдається справлятися і на що поки ще є сили, враховувати його думку, питати поради. Це допоможе близькій людині підтримати відчуття власної гідності перед обличчям важкої хвороби.

Наталя Шатайло підкреслює, що  паліативна допомога – це не лише знеболювання і профілактика пролежнів, як звикли думати раніше.

«Це всеосяжна допомога людині з невиліковним прогресуючим захворюванням: йому підбирають або коректують схему знеболення, допомагають позбутися від симптомів захворювання (задишка, нудота, набряки та інше), надають психологічну підтримку. А ще всіма можливими способами намагаються забезпечити кращу якість життя. Право кожної людини – провести останні дні життя так, щоб було не боляче, не самотньо, не соромно – а значить, не страшно. Крім того, паліативна допомога – це ще й підтримка родичів хворого, у яких виникають медичні, психологічні проблеми. Цим людям може бути дуже важко, особливо якщо вони не звикли просити про допомогу і все роблять самі. Але є випадки, коли впоратися самим не можна, і потрібно звертатися по допомогу до фахівців», – зазначила Наталя Шатайло.

Коли від важкої хвороби помирає близька людина, часто їх  рідні вважають, що робота з психологами, лікарями паліативої допомоги завершується. Це не так.

«Ми завжди наголошуємо, що ми поряд, навіть  після того, як хворий  вже пішов з життя.Якщо колись у вас був інструктор по водінню автомобіля. Самий найкращий інструктор. Він хотів вас навчити бездоганно рухатись по дорозі. Так і з нашою професією у паліативі. Ми вчимо людей рухатись у даному напрямку. Не зважаючи на проблеми, перешкоди та труднощі. Навіть у такій життєвій складній ситуації», – каже Наталя Шатайло.

Якщо Вам потрібна допомога психолога чи консультація онколога телефонуйте в кол-центр ПРЦО: (0432) 56-08-25, 067-45-52-460 (Київстар), 050-01-05-805 (Vodafone). Лікарі Подільського онкоцентру мають значний досвід діагностики та лікування багатьох онкологічних захворювань.